Чарівна і неповторна осіння палітра. Невимовні пахощі наповнюють прохолодне повітря. Догорають яскравим полум’ям останні квіти.
Спокій і тиша наповнює все навколо. І лише зрідка дихне легкий вітерець і пограється опалим листям та й знову кине на землю золото осені. А в бездонному небі – чиста просинь! І хочеться знятися у високе безмежне небо, і летіти, летіти, летіти… Бо в тобі звучить неповторна музика любові до всього світу, звучить глибоко, на струнах серця і робить тебе ліриком, поетом…
Тебе захоплює ця музика душі і несе ввись. І хочеться обняти ввесь білий світ, пригорнути до себе, зігріти своїм великим почуттям. Бо твоє серце наповнюється по самі вінця любов’ю, добротою, коханням, ніжністю… а ще тихим сумом. Бо невдовзі пройде ця первозданна краса чарівної осені. І заспівають небеса свої сумні пісні. Це ще буде, але потім, пізніше. А зараз в повітрі летять павутинки бабиного літа, сміється осіннє сонечко, небо манить увись. .. природа справляє казковий осінній бал, загорнута в дивні і незбагненні кольори. Тож нехай кожна душа тішиться і насолоджується неповторною красою золотої осені.
У небі чистому така бездонна просинь –
Воно безмежне і кінця нема.
У рідному краю співає пісню осінь,
А пісня та і ніжна, і сумна.
|